Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року Справа № 904/9118/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Мачульського Г.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросс"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2016у справі№ 904/9118/14 Господарського судуДніпропетровської областіза скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Агросс"на діїЗаводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Рідний продукт"провидачу виконавчого документу на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Укрснек" від 07.07.2014, винесеного у справі № 36/3-2014за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рідний продукт"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агросс"простягнення грошових коштів в сумі 517748,00 грн. та виконання зобов'язання в натурі,за участю представників: позивачаКадеров Ю.М.- предст. дов. від 02.12.2015відповідачаКононенко О.І. - предст. дов. від 30.12.2015ВДВСне з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рідний продукт" звернулось до господарського суду з заявою про видачу виконавчого документу на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Укрснек" від 07.07.2014, винесеного у справі № 36/3-2014 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідний продукт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросс" про стягнення грошових коштів в сумі 517748,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідний продукт" про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Укрснек" від 07.07.2014, винесеного у справі № 36/3-2014, задоволено; 18.12.2014 на виконання вищезазначеної ухвали господарський суд видав відповідні накази зі зазначенням про дійсність їх для пред'явлення до 19.12.2015.

22.01.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросс" звернулось до господарського суду зі скаргою вих. № 38/2016 від 22.01.2016 на дії Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції, в якій просило скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 49858367 від 18.01.2016, винесену державним виконавцем, про примусове виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 №904/9118/14 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросс" виконати зобов'язання в натурі. Скаргу мотивовано тим, що стягувач подав заяву про відкриття виконавчого провадження наказу, дійсного до пред'явлення до 19.12.2015, після закінчення цього строку - 14.01.2016, що є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження за статтею 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рідний продукт" заперечило проти доводів скарги, вказавши, що заяву про відкриття виконавчого провадження за наказом від 18.12.2014 ним було подано 11.12.2015, тобто, у встановлений строк; постанову про відкриття виконавчого провадження державний виконавець прийняв за наслідками оскарження його постанови від 15.12.2015 про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2016 у справі №904/9118/14 (суддя Петренко Н.Е.) в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросс" на дії Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 (судді Чередко А.Є. - головуючий, Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.) ухвалу господарського суду залишено без змін, як законну і обґрунтовану.

Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу: визнати дії державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Лижника Віталія Олеговича щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 49858367 про примусове виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 №904/9118/14 незаконними; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №49858367 від 18.01.2016, винесену державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Лижником Віталієм Олеговичем за вказаним наказом. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: в порушення частини другої статті 20, статей 23-26 Закону України "Про виконавче провадження" суди не врахували, що пред'явлення наказу до виконання здійснено поза межами встановленого строку та дійшли помилкового висновку щодо переривання такого строку, оскільки сам лише факт направлення в межах строку виконавчого документу до виконання з порушенням вимог чинного законодавства не може вважатися належним пред'явленням такого документу і, відповідно, породжувати правові наслідки для стягувача, обумовлені статтею 23 Закону України "Про виконавче провадження"; суди встановили обставини щодо наслідків оскарження стягувачем постанови державного виконавця від 15.12.2015 про відмову у відкритті виконавчого провадження за відсутності належних доказів результатів такого оскарження, не врахували, що постановам державного виконавця з питань виконавчого провадження надано різні номери.

У відзиві на касаційну скаргу та усно у судовому засіданні Товариство з обмеженою відповідальністю "Рідний продукт" заперечило її доводи, просило суд прийняті у справі ухвалу та постанову залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросс" підтримало доводи, викладені у касаційній скарзі.

Орган державної виконавчої служби не скористався правом на участь представника у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 у справі №904/9118/14 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідний продукт" про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Укрснек" від 07.07.2014, винесеного у справі №36/3-2014, задоволено; вирішено видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Рідний продукт" наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Укрснек" від 07.07.2014 у справі № 36/3-2014: про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідний продукт" суму штрафної неустойки за порушення строків поставки товару у відповідності до пункту 6.3. Договору у розмірі 359898,00 грн., суму штрафу за порушення строків поставки товару у відповідності до пункту 6.4. Договору у розмірі 157850,00 грн., витрати на оплату третейського збору у розмірі 2500,00 грн.; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросс" виконати зобов'язання в натурі, а саме: поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "Рідний продукт" 220000 (двісті двадцять тисяч) кг товару (борошна вищого ґатунку) за ціною 2,87 грн. (дві гривні 87 копійок) за один кілограм, у тому числі ПДВ 20%, на умовах Договору та укладеної специфікації № 2 від 26.02.2014, а саме EXW відповідно до правил Інкотермс, адреса складу: м. Дніпродзержинськ, вул. Азовська, буд. 13; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідний продукт" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн.

18.12.2014 на виконання зазначеної вище ухвали господарський суд видав відповідні накази із зазначенням про дійсність їх для пред'явлення до 19.12.2015.

11.12.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рідний продукт" звернулось до Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції з заявою про відкриття виконавчого провадження разом з оригіналом виконавчого документа, а саме наказом господарського суду від 18.12.2014 у справі № 904/9118/14 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросс" виконати зобов'язання в натурі, а саме: поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "Рідний продукт" 220000 (двісті двадцять тисяч) кг товару (борошна вищого ґатунку) за ціною 2,87 грн. (дві гривні 87 копійок) за один кілограм, у тому числі ПДВ 20%, на умовах Договору та укладеної специфікації № 2 від 26.02.2014, а саме EXW відповідно до правил Інкотермс, адреса складу: м. Дніпродзержинськ, вул. Азовська, буд. 13 (Т-1, а.с. 169-171).

28.12.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рідний продукт" отримало постанову державного виконавця Заводського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ Лижника В.О. від 15.12.2015 ВП № 49703616 про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв'язку із поданням наказу до виконання особою, повноваження якої не підтверджуються належним чином завіреною копією довіреності (Т-1, а.с. 174); відмова у відкритті виконавчого провадження також підтверджується відміткою на судовому наказі (Т-1, зворот, а.с. 214).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рідний продукт" звернулось до начальника Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції із скаргою від 05.01.2016 на постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 15.12.2015 ВП 49703616, в якій стягувач просив скасувати постанову державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Лижника В.О. від 15.12.2015 ВП №49703616 про відмову у відкритті виконавчого провадження та відкрити виконавче провадження на підставі поданого наказу (Т-1, а.с. 175-177); подання відповідної скарги підтверджується поштовим чеком та описом вкладення до цінного листа (Т-1, а.с. 172, 173).

18.01.2016 постановою Заводського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ відкрито виконавче провадження № 49858367 на підставі поданої заяви про примусове виконання виданого 18.12.2014 Господарським судом Дніпропетровської області наказу № 904/9118/14 (Т-1, а.с. 178).

Відмовляючи у задоволенні скарги, місцевий господарський суд вказав, що порушень з боку державного виконавця не відбулося, оскільки після переривання строку пред'явлення виконавчого документу до виконання (яким є звернення стягувача із заявою та відмова у відкритті виконавчого провадження) перебіг цього строку поновлюється, тобто починається новий строк пред'явлення до виконання наказу, тривалість якого встановлена законом на момент видачі та не змінюється шляхом зарахування часу, що минув до переривання строку.

Переглядаючи справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого суду, вказавши, що відкриття виконавчого провадження за межами визначеного строку для пред'явлення виконавчого документа відбулось внаслідок неправомірних дій державного виконавця, що полягали у відмові у відкритті виконавчого провадження, що в силу статті 124 Конституції України, статей 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виключає настання для стягувача негативних наслідків у вигляді відмови у відкритті виконавчого провадження вже з підстав закінчення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, наслідком чого є неможливість виконання судового рішення та відновлення порушених прав, тобто реалізації права особи на справедливий суд упродовж розумного строку.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

В силу приписів статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані навести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються в підтвердження своїх вимог та заперечень.

За змістом статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Способом та порядком виконання рішення є визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов'язки суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. У статті 1 вказаного Закону зазначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Як зазначено у статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. За змістом частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

За змістом статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" строк пред'явлення до виконання виконавчих документів у даному спорі встановлено протягом року з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

Державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову (частина перша статті 24 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з положеннями статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Суди попередніх інстанцій достовірно встановили, що стягувач подав виконавчий документ (оригінал наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 № 904/9118/14, дійсний до пред'явлення до 19.12.2015) до виконання разом зі заявою від 11.12.2015 про відкриття виконавчого провадження, тобто, у межах встановленого строку.

Посилаючись у скарзі на дії державного виконавця та у касаційній скарзі на пред'явлення стягувачем спірного наказу до виконання за заявою від 05.01.2016, а також за заявою від 14.01.2016, скаржник жодних доказів у підтвердження фактичного існування вказаних ним документів про пред'явлення наказу до виконання за такими датами відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", окрім заяви від 11.12.2015, не надав; зміст спірної постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження таких вказівок також не містить.

Інших доводів в обґрунтування незаконності дій державного виконавця (прийняття ним до виконання документу, що не відповідає ознакам та вимогам до виконавчого документу, порушення встановленої процедури відкриття виконавчого провадження тощо) скарга на дії державного виконавця не містить.

Скарга на дії ДВС начальнику Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції від 05.01.2016, отримана згідно з штампом 13.01.2016 за вхідним номером 489/04-38/14 з додатками, не є доказом звернення стягувача поза межами передбаченого законодавством терміну.

Отже, висновки судів про відсутність підстав для визнання незаконними дій державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції з наведених у скарзі мотивів є законними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного суду та ухвалі місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди, розглядаючи справу відповідно до вимог статей 43, 84, 101 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належно дослідили наявні у матеріалах справи докази та вірно застосували норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги ґрунтуються на помилковому застосуванні статей 24-25 Закону України "Про виконавче провадження", статті 119 Господарського процесуального кодексу України, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки встановлених ними обставин та спростовуються змістом судових рішень.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросс" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 у справі № 904/9118/14 Господарського суду Дніпропетровської області та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2016 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді І. Алєєва

Г. Мачульський